наостаннє

НАОСТА́ННЄ, присл., рідко. Те саме, що воста́ннє.

Певно, задрімав і господар корчми, бо каганець почадів, кілька разів наостаннє блимнув і погас (Кочура, Зол. грамота, 1960, 487).

Значення в інших словниках

1. наостаннє — присл., рідко. Те саме, що востаннє.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наостаннє — НАОСТА́ННЄ, присл., рідко. Те саме, що наоста́нку. Діставши відповідь, що подекуди росте, він кивнув головою і підніс до витягнутих губ піалу.  Словник української мови у 20 томах