напалений
НАПА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до напали́ти.
Повсідаються [хлопці] долi, сплiвши ноги по-турецьки, i гомонять – без свiтла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної “буржуйки” (Григорій Тютюнник);
Зненацька влетіла [Марися Павлівна] до прохідної чимось збуджена, розхвильована, напалена сонцем польовим (О. Гончар);
У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем. Чорні страстяні хрести напалені на стелі... (І. Багряний);
Взимку можна було іноді погрітися біля гаряче напаленої груби (З. Тулуб);
Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки, надто напаленої газом (А. Хорунжий);
// напа́лено, безос. пред.
У кімнаті було напалено й душно (О. Бойченко).
Словник української мови (СУМ-20)