напарити

НАПА́РИТИ, рю, риш, док., що, чого і без прям. дод.

1. Парячи, приготувати що-небудь або якусь кількість чого-небудь.

Вона [кухарка] варила страву на всіх, на відміну від інших шпиталів, де кожен напарив страву собі сам (Ю. Мушкетик);

Напарити котлет;

// Настояти на окропі.

Окріп стояв у печі, кинула [Ганна] в нього сухої материнки, підклала трісок, напарила добре (Ю. Яновський).

2. що, розм. Добре нагріваючи, попарити довго що-небудь.

Напарити поперек.

Значення в інших словниках

1. напарити — напа́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напарити — -рю, -риш, док., перех. 1》 Парячи, приготувати яку-небудь кількість чогось. || Настояти на окропі. 2》 розм. Надмірно нагріваючи, викликати випаровування та утворення чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напарити — напа́рити набити, побити (ст)|| = вигаратати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. напарити — НАПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Парячи, приготувати яку-небудь кількість чогось; // Настояти на окропі. Окріп стояв у печі, кинула [Ганна] в нього сухої материнки, підклала трісок, напарила добре (Ю. Янов., Мир, 1956, 63). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
5. напарити — Напа́рити, -рю, -риш гл. Напарить.  Словник української мови Грінченка