напевняка

НАПЕВНЯКА́, присл., розм.

Те саме, що напе́вно.

Ніколи не шукав [Начко] у них [нотатках] довго, всюди йшов напевняка (І. Франко);

Писав [Степан], що мріє стати снайпером – стріляти з гвинтівки з дзеркальним прицілом, який дозволяє бити німця напевняка (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. напевняка — напевняка (468) <�пол. na pewniaka — напевно; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка