наперед
НАПЕРЕ́Д, присл.
1. У напрямку перед собою, уперед; протилежне назад.
Іван йшов далі, простягнувши наперед руки, неначе сліпець (М. Коцюбинський);
Козаков також виступив наперед, звертаючись до Сагайди з якоюсь підкресленою офіціальною шанобливістю (О. Гончар);
// Попереду, перед ким-небудь.
Попід руками шниряла малеча, пролазила наперед і розташовувалась на підлозі (А. Головко);
Один із тих, що сиділи попереду, .. поступився Вутанці місцем. – Сідайте сюди, наперед. – А ви? – А ми з Левченком тут ось за вами (О. Гончар);
// Далі.
Стрічаються на Срітення зима з літом, щоб побороться, кому йти наперед, кому вертатися назад (Номис);
// перен., розм. У напрямі дальшого, поступального розвитку; до вищого рівня.
Виховання теж багато посунулось наперед (Леся Українка);
Тепер я знову мав щастя побачити на екрані новий крок наперед. Кіномистецтво дійшло апогею. Якими смішними здались мені вивороти його на зорі існування (Ю. Яновський).
2. За якийсь час до чого-небудь: заздалегідь.
Отож сподіваюся дістати незабаром видання Спілки і наперед дякую за них (М. Коцюбинський);
– Я ж наперед вам казала, що буду сьогодні жорстокою, бо ви примусили мене... (Г. Хоткевич);
Почувся [Тритузний] аж надто впевнено, наперед похвалявся: – Головний приз буде мій, це вже як собі хочте (О. Гончар);
// Авансом (про гроші).
– Нехай дадуть мені наперед гроші (Б. Грінченко);
Дав [булгарин] Соломії наперед трохи грошей (М. Коцюбинський);
// На майбутнє, надалі.
[Мартин (до Олени):] Не загадуй наперед, що буде, а живи тим, що [сьогодня] сьогодні є! (М. Кропивницький);
– Ми вміємо наїдатись на кілька днів наперед, – пожартував Христолобенко (Є. Гуцало);
– Чи не надто самовпевнено з твого боку? Переінакшити людину, змінити в ній те, що в первісних формулах закодовано і, може, визначено наперед? (О. Гончар);
// Спочатку, передусім або раніше.
Коли ж ви будете бенкет справляти, Згадайте мертвих словом жалібним... І наперед, ніж келих сповнений підняти, Ударте в дзвін по ним! (О. Олесь);
– Давай раду, кошовий... – Хай старі наперед скажуть... (О. Довженко);
Наперед спитайся, а тоді лайся (приказка).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, попереду або раніше яких відбувається дія.
Середа нехай не ходить наперед четверга (Номис);
Алла Михайлівна поблідла і глянула наперед себе широко розкритими очима (Леся Українка);
Усі засміялись, а Черевань наперед усіх. Веселий і негнівливий був собі пан (П. Куліш);
Виїхали на просіку, старшина вихопився своїм жеребчиком наперед підвід: – Гони за мною! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)