напилок
НАПИ́ЛОК, лка, ч.
Стальний різальний інструмент у формі довгого бруска з насічкою, який вживається для обточування металевих та деяких інших виробів.
Не може Іван Кіндратович жити без цього. Все щось мудрує. Все щось тре напилком, пиляє ножівкою (Д. Ткач);
Яворський дав Іванові напилок та мідну трубку (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)