напилювати
НАПИ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, чого і без прям. дод.
Пиляючи, наготовляти яку-небудь кількість лісу, дров і т. ін.
Цілими днями на полюванні [доктор Тіле], стріляє, ловить лисиць, собак, здирає шкури, робить кожухи. Труда неодмінно з ним ходитиме на полювання, от тільки напиляє з доктором Руді багато дров (В. Винниченко);
Треба заготовити дрівець сухих та поховати у сторожці од негоди – взяв пилку, сокирчину, напиляв, наколов, у куточку поскладав і сиди собі в лісовій хатині та слухай, як шумить дощ у деревах (Григорій Тютюнник).
НАПИ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, і НАПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПИЛИ́ТИ, пилю́, пи́лиш, док., що, техн.
Наносити у дисперсному стані речовину на поверхню чого-небудь з захисною або декоративною метою.
Створено установку “Булат”, з допомогою якої можна у вакуумній камері напилити зносостійке покриття нітриду титану (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)