напиндючитися

НАПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

1. Набрати пихатого, зарозумілого бундючного вигляду.

– Яких тільки людей я не бачила за Дунаєм!.. – промовила Лекерія Петрівна і якось напиндючилась і закинула гордо голову, аж у неї на шиї показалось воло (І. Нечуй-Левицький);

[Домаха:] Ну, вже ж хоч гола, так зате ж, бачиш, красавиця, а ще до того напушилась та напиндючилась, куди тобі! (Олена Пчілка).

2. Розгніватися, насупитися, стати незадоволеним; наду́тися.

– І варто за це надиматься та пиндючитись. Напиндючивсь, що, мабуть, аж язик свербить, щоб лаятись! (І. Нечуй-Левицький);

А той [молодий тур] і собі надувся, напиндючився, наставив свої тонкі ріжки проти замшілого пакілля старого (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. напиндючитися — напиндю́читися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. напиндючитися — -чуся, -чишся, док., розм. 1》 Набути пихатого, бундючного вигляду. 2》 Те саме, що надутися 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напиндючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
4. напиндючитися — НАПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Набрати пихатого, бундючного вигляду. — Я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторнішу рясу, трохи напиндючивсь та й пішов (Н.-Лев., І, 1956, 126); — Я не хочу, щоб мною командували боягузи!...  Словник української мови в 11 томах
5. напиндючитися — Напиндючитися, -чуся, -чишся гл. Надуться. Нажабиться кожен, напиндючиться. Св. Л. 291.  Словник української мови Грінченка