напиратися
НАПИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПЕ́РТИСЯ, пру́ся, пре́шся, док.
1. розм. Приходити куди-небудь або збиратися десь у великій кількості.
Наперлося багато народу (Сл. Б. Грінченка).
2. розм. Наполягати на чому-небудь.
– А чого ви так напиралися, аби жінки вписувалися до читальні? – запитався Славко (Л. Мартович);
[Панько:] Пішли обі [жінка й дочка] жати до Завади. Наперся старий рано: конче та й конче ходіть! (І. Франко);
Чоловік її не пускав із хати, а вона таки наперлась і пішла (Сл. Б. Грінченка).
3. перев. док., вульг. Багато з'їсти, наїстися.
Наперся каші, аж дихати важко (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)