наповнюватися
НАПО́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і НАПОВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАПО́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Ставати зайнятим, насиченим, заповненим ким-, чим-небудь.
Площа наповнювалась людьми, що йшли сюди слухати голос рідної Москви (І. Цюпа);
Щось ріднило душу Гафійки з сею легендою, і старі очі наповнялися сльозами (Г. Хоткевич);
Весь кабінет наповнився приємним запахом лимона (С. Чорнобривець);
Раптом повітря наповнилося нерівним виючим гудінням літаків (І. Багмут);
// перен. Пройматися, бути охопленим якими-небудь почуттями, думками, ідеями і т. ін.
Чим ближче під'їздив Андрій до села, тим серце його билось скоріше і сильніше й наповнялось то смутком, то радістю (М. Коцюбинський);
Кукулик перейшов на крик. Стриманість покинула його. Він наповнився гнівом (П. Загребельний);
// Набувати чого-небудь, постачатися чимсь.
Під впливом розповідей матері про театр і розмов про нього між гостями саме слово “театр” для малого Івана [Карпенко-Карого] наповнювалось дивною, незвичайною й принадною силою (з наук.-попул. літ.);
Скільки разів ходила через ці кучугури до бакена, – козяче пустирище було, та й усе.., а зараз .. все відкрилось в інших барвах, наповнилось красою (О. Гончар);
Будь-яка справа, навіть буденна, звичайна, на перший погляд, може наповнитись для дітей високим змістом (з газ.).
2. тільки недок. Пас. до напо́внювати і наповня́ти.
Тривала мирна бесіда господаря й гостя. Чарки наповнювались не часто (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)