наповнювач
НАПО́ВНЮВАЧ, а, ч., спец.
Речовина, яку додають до іншої для поліпшення її технічних властивостей.
Широкого застосування набули склотекстоліти – пластики, що містять як наповнювач скляну тканину (з навч. літ.);
В цеглі наших будинків, і в черепиці, і в папері, на якому ми пишемо, – глина як наповнювач, і в гумі – теж наповнювач, і мило з глини, і пудра з глини (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)