напоєний
НАПО́ЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до напої́ти.
Як вийдуть гості з хати, то хлопці зараз і підводять їм коней, напоєних, нагодованих і осідланих (О. Стороженко);
Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (О. Гончар);
Анатолієві хочеться відчути зблизька, як дихає поле, напоєне дощем (М. Руденко);
// напо́єно, безос. пред.
– І що сталося з чоловіком .. Чи його намовлено, чи зіллям напоєно? (В. Кучер);
Весняні сутінки було напоєно запохом конвалій (Ю. Яновський);
// у знач. прикм.
Хай земля напоєна засне Сном спокійним під розкриллям зоряним (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)