напрасно
НАПРА́СНО, розм., рідко, розм.
Присл. до напра́сний.
– Ой на тобі, дівчинонько, ще й діжечку масла, Та не кажи на мене напрасно (П. Чубинський);
Хтось застукав, і напрасно створилися [відчинилися] двері; в порозі з'явився – хто? Тарас зі своїми сестричками (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)