напрасно
На́прасно. Рвучко, різко, зненацька. Опалка, мабуть, відчував на собі допитливий позір гостя, бо не питаючи богато, напрасно зіскочив з ліжка, розправив підрясник, упорядкував волосє і по-вояцки представив ся гостеви (Галіп, 35)
// порівн. укр. діал. напрасний — різкий, гострий у поводженні, напрасний -1) несправедливий, 2) зухвалий, 3) раптовий, наглий, напрасно — 1) несправедливо, 2) зухвало, образливо, 3) зненацька, нагло (Сл. Гр., 2, 512); рос. напрасный — даремний.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.