напрацювання

НАПРАЦЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. напрацюва́ти.

Розглянуто низку граматичних вправ, а також вправ з оволодіння прийомами читання для напрацювання конкретних умінь та навичок під час навчання читанню текстів іноземною мовою (з навч. літ.);

Створення законодавчої бази з питань захисту дитячої праці та напрацювання механізмів виконання цього законодавства – це важливий крок до вирішення проблеми (із журн.).

2. Те, що напрацьоване в певній галузі; доробок.

Значні напрацювання, ідеї, плани, концепції українських учених 20–30-х років не втратили своєї цінності й актуальності для сучасної науки (із журн.);

Українські дослідницькі організації мають достатній досвід та напрацювання, необхідні для успішного розв'язання питань експлуатації та розвитку атомної енергетики України (з газ.).

Значення в інших словниках

1. напрацювання — напрацюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. напрацювання — [напрац'уван':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. напрацювання — -я, ж. 1》 Виробництво, одержання чого-небудь у якій-небудь кількості. 2》 Тривалість експлуатації якої-небудь машини чи обсяг роботи, виконаний нею.  Великий тлумачний словник сучасної мови