напросто

НАПРО́СТО, прийм., в род. в., розм.

Уживається при позначенні особи, предмета, напроти яких міститься хто-, що-небудь або щось відбувається.

Напросто Лаговського містився за столом грецький консул (А. Кримський);

Дивовижні рожі Горять всіма кольорами веселки Напросто вікон (І. Вирган);

В ній [залі] вікна світяться якраз напросто брами (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).