напроти
НАПРО́ТИ, НАВПРО́ТИ.
1. присл. Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось.
Панна Анеля сидить у куточку канапи .. Підходжу і сідаю напроти (М. Коцюбинський);
Із дверей навпроти пробивається тоненька смуга світу (С. Васильченко);
Говорилось не про його кооператив, а взагалі за якийсь, що стоїть на майдані, а через вулицю, напроти, приватна крамниця з зеленими дверима (А. Головко);
Будинки, в яких мешкали хлопці, стояли навпроти, через вулицю (О. Гончар).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при позначенні особи, предмета, прямо перед якими або з протилежного боку до яких щось відбувається.
Христя .. стояла напроти дверей (Панас Мирний);
Напроти цих гір .. стояв панський двір (Н. Кобринська);
Шестикласники припали до металевої загорожі навпроти будинку учителів (Ю. Збанацький).
3. у знач. прийм., з род. в., заст. Відносно, щодо.
[Ю д а:] Напроти мене він байку склав про гостя, що понурий та нечупарний втисся на весілля і з соромом був вигнаний (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)