напрямки

НАПРЯМКИ́, розм. НАВПРЯМКИ́, присл.

1. По прямій лінії, найкоротшим шляхом; навпростець.

Уралов повіз її [Галю] напрямки, там, де раніше й не їздив (О. Гончар);

Він помчав палубою навпрямки до капітанського містка, бо ведмідь перетяв шлях до трюму (М. Трублаїні);

На гору Олімпіада піднімалася напрямки й заросила халяви чобіт (С. Чорнобривець).

2. перен. Щиро, відверто; прямо.

– Критися перед тобою не буду. Скажу напрямки. Мені Кіндрат Дорофійович пообіцяв зразу виписати твою додаткову оплату (В. Логвиненко);

[Приблуда:] Не вмію я багацько балакати, а скажу вам навпрямки, що ви мені дуже вподобались... (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. напрямки — напрямки́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напрямки — див. навпростець  Словник синонімів Вусика
3. напрямки — розм. навпрямки, присл. 1》 По прямій лінії, найкоротшим шляхом; навпростець. 2》 перен. Щиро, відверто; прямо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напрямки — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм.  Словник синонімів української мови
5. напрямки — НАПРЯМКИ́, розм. НАВПРЯМКИ́, присл. 1. По прямій лінії, найкоротшим шляхом; навпростець. Уралов повіз її [Галю] напрямки, там, де раніше й не їздив (Гончар,Тронка,1963, 296); Він помчав палубою навпрямки до капітанського містка...  Словник української мови в 11 томах