напучання

НАПУЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. напуча́ти.

Степан Ількович дає останні напучання (із журн.);

Хлопчик не був вундеркіндом. Учився, як усі. Були й шпаргалки, і підказування, і вчительські напучання (з газ.).

Значення в інших словниках

1. напучання — напуча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. напучання — -я, с. Дія за знач. напучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напучання — НАПУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. напуча́ти.  Словник української мови в 11 томах