напучання
НАПУЧА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. напуча́ти.
Степан Ількович дає останні напучання (із журн.);
Хлопчик не був вундеркіндом. Учився, як усі. Були й шпаргалки, і підказування, і вчительські напучання (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me