напучання

НАПУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. напуча́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напучання — напуча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. напучання — -я, с. Дія за знач. напучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напучання — НАПУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. напуча́ти. Степан Ількович дає останні напучання (із журн.); Хлопчик не був вундеркіндом. Учився, як усі. Були й шпаргалки, і підказування, і вчительські напучання (з газ.). Словник української мови у 20 томах