напівживий
НАПІВЖИВИ́Й, а́, е́.
1. Близький до смерті, з ледь помітними ознаками життя.
Експедиція не загинула. Напівживих людей відшукав у сипучих пісках літак (О. Донченко);
Ну, думаю, втопилась, от біда. То добре, що Іван тут нагодився та витяг із води напівживу. Бо там колись мій шурин утопився, то гибле місце, я й не допливу (Л. Костенко);
// у знач. ім. напівживи́й, вого, ч. Той, хто вмирає, має ледь помітні ознаки життя.
Важкий, густий дим .. душив уже напівживих, які вмирали від ран та каліцтв (із журн.).
2. перен. Який утратив сили, дуже ослаб від яких-небудь переживань, випробувань і т. ін.
Олена, яка чекала Ольгу напівжива, побачивши її “цілою”, зайшлась нервовим риданням (Ірина Вільде);
– Так вразливо бачити їх разом, вона – сповнена життя. бадьорості, – повторив Іван Сергійович .. І поряд – напівжива людина .. Вона своїм неймовірним темпераментомдовела його до цього (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)