напівживий
НАПІВЖИВИ́Й, а́, е́.
1. Близький до смерті, з ледь помітними ознаками життя.
Експедиція не загинула. Напівживих людей відшукав у сипучих пісках літак (Донч., III, 1956, 205);
За колючим дротом серед багнюки і нечистот лежать виснажені напівживі люди (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 149).
2. перен. Який утратив сили, дуже ослаб від яких-небудь переживань, випробувань і т. ін.
Олена, яка чекала Ольгу напівжива, побачивши її "цілою", зайшлась нервовим риданням (Вільде, Сестри.., 1958, 477).
Словник української мови (СУМ-11)