напівморок
НАПІВМО́РОК, у, ч.
Дуже погане освітлення, крізь яке майже нічого не видно.
В напівмороці за дверима вона помітила метушливу постать Голосарського (М. Руденко);
За вікном клубочився сірий зимовий туман. У кімнаті – напівморок. Обличчя у всіх сірі, вимучені (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)