напівпровідник

НАПІВПРОВІДНИ́К, а́, ч., фіз.

Речовина, що здатністю проводити електрику при звичайних температурах займає проміжне місце між металами та ізоляторами.

Науковий журнал “Фізика напівпровідників, квантова та оптоелектроніка” присвячений актуальним проблемам сучасної фізики напівпровідників, фундаментальним та прикладним аспектам квантової електроніки та оптоелектроніки (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. напівпровідник — напівпровідни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. напівпровідник — [нап’іўпров'ідник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. напівпровідник — -а, ч., фіз. Речовина, що володіє здатністю проводити електрику залежно від впливу зовнішніх чинників (температури, електричного поля, світла та ін.); посідає проміжне місце між металами та ізоляторами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напівпровідник — НАПІВПРОВІДНИ́К, а́, ч., фіз. Речовина, що здатністю проводити електрику при звичайних температурах займає проміжне місце між металами та ізоляторами. Напівпровідники з кожним роком набувають все більшого значення в сучасній фізиці і техніці (Розв. науки в УРСР.., 1957, 134).  Словник української мови в 11 томах