напівпровідник

напівпровідни́к

-а, ч., фіз.

Речовина, що володіє здатністю проводити електрику залежно від впливу зовнішніх чинників (температури, електричного поля, світла та ін.); посідає проміжне місце між металами та ізоляторами.

Напівпровідник n-типу — напівпровідник з електронною провідністю.

Напівпровідник p-типу — напівпровідник з дірковою провідністю.

Значення в інших словниках

1. напівпровідник — напівпровідни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. напівпровідник — [нап’іўпров'ідник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. напівпровідник — НАПІВПРОВІДНИ́К, а́, ч., фіз. Речовина, що здатністю проводити електрику при звичайних температурах займає проміжне місце між металами та ізоляторами.  Словник української мови у 20 томах
4. напівпровідник — НАПІВПРОВІДНИ́К, а́, ч., фіз. Речовина, що здатністю проводити електрику при звичайних температурах займає проміжне місце між металами та ізоляторами. Напівпровідники з кожним роком набувають все більшого значення в сучасній фізиці і техніці (Розв. науки в УРСР.., 1957, 134).  Словник української мови в 11 томах