напівсирота
НАПІВСИРОТА́, и, ч. і ж.
Той, у кого немає батька або матері.
Напівсирота, замкнутий і мовчазний, юнак, якому судилося замолоду зазнати того лиха скільки, пройнявся до Бачури синовньою [синівською] любов'ю (М. Чабанівський);
Гриші судилася особлива доля. Він ріс напівсиротою, без батька (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)