напівсирота
НАПІВСИРОТА́, и, ч. і ж. Той, у кого немає батька або матері.
Напівсирота, замкнутий і мовчазний, юнак, якому судилося замолоду зазнати того лиха скільки, пройнявся до Бачури синовньою [синівською] любов’ю (Чаб., Тече вода.., 1961, 178).
Словник української мови (СУМ-11)