напівустав

НАПІВУСТА́В, у, ч., лінгв.

Один з типів письма в старовинних грецьких та слов'янських рукописах, який виник як спрощення уставу для швидкості виписування літер; спрощений устав.

Текст картини художник [Богдеско] пише від руки і стилізує під напівустав (з наук.-попул. літ.);

Закладене в основу кирилиці грецьке унціальне письмо ще на початку IX ст. вийшло з ужитку і було замінене так званим напівуставом (з наук. літ.).