нараз
НАРА́З, присл.
1. Раптом, враз, несподівано, зненацька.
Нараз із-за частоколу з гиканням вилетіло півсотні козаків з піднятими догори шаблюками (Олесь Досвітній);
Нараз спалахнула блискавка (Ю. Бедзик);
Надія поверталася із заводу наче на крилах. Перед нею мовби нараз освітилось багато темного у її власному задумі (Яків Баш).
2. Разом, одночасно.
В Яреми теж зашуміло у голові, перед очима пливли барвисті кола, і наче сто чоловік нараз гукали над його вухом (П. Кочура);
Погана це людина, цей твій тесть, препогана. Як та лисиця в казці, що дибає нараз за двома зайцями (Юліан Опільський).
3. Зараз же, відразу, зразу.
Як довідався [Юрішко] в додаток, що у нього в хаті Марусяк гостив, – нараз дивно якось посмирнів і затих (Г. Хоткевич);
Кров шугнула до голови й нараз відхлинула (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)