нарано

НАРА́НО, присл., розм.

Ранком.

Не спали довго, обертаючися з боку на бік та чухаючися, а нарано вставали злобні, розторгані, дикі (Г. Хоткевич);

Нарано Олена побачила за дверима півметрові сліди ноги такої, як чоловіча (з легенди).