нараменник
НАРАМЕ́ННИК, а, ч.
Те саме, що наплі́чник 1.
Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (А. Головко);
Князь обперезався мечем, узяв з рук єпископів саджені перлами нараменники (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)