нараменник

НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1.

Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (Головко, II, 1957, 61).

Значення в інших словниках

1. нараменник — нараме́нник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нараменник — І нарамник див. омофор  Словник церковно-обрядової термінології
3. нараменник — -а, ч. Те саме, що наплічник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нараменник — НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1. Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (А. Головко); Князь обперезався мечем, узяв з рук єпископів саджені перлами нараменники (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах