Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
нараменник —
нараме́нник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
нараменник —
І нарамник див. омофор
Словник церковно-обрядової термінології
нараменник —
НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1. Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (А. Головко); Князь обперезався мечем, узяв з рук єпископів саджені перлами нараменники (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
нараменник —
НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1. Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (Головко, II, 1957, 61).
Словник української мови в 11 томах