Великий тлумачний словник сучасної мови

наральник

нара́льник

-а, ч.

Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. наральник — нара́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. наральник — НАРА́ЛЬНИК, а, ч. Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь. Сень трактора веде, наральники рихлять землю (К. Гордієнко); Під час розкопок на поселенні виявлено велику кількість кераміки, стріли, грузила, шиферні прясла, залізне тесало...  Словник української мови у 20 томах
  3. наральник — НАРА́ЛЬНИК, а, ч. Змінна частина робочого органа грунтообробних знарядь. Сень трактора веде, наральники рихлять землю (Горд., Дівчина.., 1954, 145); Поля свої анти обробляли плугом із залізним наральником, сіяли просо, ячмінь, пшеницю, коноплі (Літ. Укр., 21.1 1964, 4).  Словник української мови в 11 томах
  4. наральник — Наральник, -ка м. Желѣзная часть рала, одѣвающаяся кописть, родъ сошника. Чуб. VII. 401.  Словник української мови Грінченка