Словник української мови у 20 томах

наральник

НАРА́ЛЬНИК, а, ч.

Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь.

Сень трактора веде, наральники рихлять землю (К. Гордієнко);

Під час розкопок на поселенні виявлено велику кількість кераміки, стріли, грузила, шиферні прясла, залізне тесало, бойову сокиру, уламки наральника (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. наральник — нара́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. наральник — -а, ч. Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наральник — НАРА́ЛЬНИК, а, ч. Змінна частина робочого органа грунтообробних знарядь. Сень трактора веде, наральники рихлять землю (Горд., Дівчина.., 1954, 145); Поля свої анти обробляли плугом із залізним наральником, сіяли просо, ячмінь, пшеницю, коноплі (Літ. Укр., 21.1 1964, 4).  Словник української мови в 11 томах
  4. наральник — Наральник, -ка м. Желѣзная часть рала, одѣвающаяся кописть, родъ сошника. Чуб. VII. 401.  Словник української мови Грінченка