нарахований
НАРАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарахува́ти.
Усі нараховані трудодні повинні бути обов’язково затверджені загальними зборами колгоспників (Рад. Укр., 4.III 1949, 2);
//нарахо́вано, безос. присудк. сл.
— От мені нараховано сім тисяч карбованців додаткової оплати (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).
Словник української мови (СУМ-11)