нараховувати
НАРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь.
Ходили нині до Кучук-Узеню.. Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою. Я нарахував 11 поверхів (Коцюб., III, 1956, 146);
[Свічка:] Виявлено скупчення. танків, нарахували сто п’ятдесят машин (Корн., II, 1955. 42).
2. тільки, недок. Мати в собі, в своєму складі яку-небудь кількість кого-, чого-небудь.
Наше село нараховує п’ятдесят одну хату (Ю. Янов., І, 1958, 307);
Партизанський загін Руднєва нараховував два десятки людей (Шер., Молоді месники, 1949, 20).
3. бухг. Записувати на чий-небудь рахунок.
На бухгалтері по штату Ці обов’язки лежать — Нараховувать зарплату Й на листи відповідать (Біл., Зигзаг, 1956. 38);
В колгоспі вирішили нараховувати дояркам диференційовані надбавки до заробітку в залежності від стажу роботи (Хлібороб Укр., 7, 1968, 21).
Словник української мови (СУМ-11)