нараховувати

нарахо́вувати

-ую, -уєш, недок., нарахувати, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Рахуючи, визначати кількість кого-, чого-небудь.

2》 тільки недок. Мати в собі, у своєму складі яку-небудь кількість кого-, чого-небудь.

3》 бухг. Записувати на чий-небудь рахунок.

Значення в інших словниках

1. нараховувати — нарахо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нараховувати — Налічувати; (мати в собі, що) містити, складатися з чого; (платню) записувати на рахунок <�на конто>.  Словник синонімів Караванського
3. нараховувати — [нараховуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. нараховувати — НАРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь. Ходили нині до Кучук-Узеню .. Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою. Я нарахував 11 поверхів (М.  Словник української мови у 20 томах
5. нараховувати — СКЛАДА́ТИСЯ з кого-чого (маючи в своєму складі кого-, що-небудь, становити щось, дорівнювати якійсь кількості тощо), НАЛІ́ЧУВАТИ кого, що, НАРАХО́ВУВАТИ кого, що, ОБ'Є́ДНУВАТИ кого, що. Надина бригада складалася переважно з дівчат (Д.  Словник синонімів української мови
6. нараховувати — НАРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь. Ходили нині до Кучук-Узеню.. Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою.  Словник української мови в 11 томах