нараховувати

НАРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь.

Ходили нині до Кучук-Узеню .. Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою. Я нарахував 11 поверхів (М. Коцюбинський);

[Свічка:] Виявлено скупчення танків, нарахували сто п'ятдесят машин (О. Корнійчук).

2. тільки недок. Мати в собі, в своєму складі яку-небудь кількість кого-, чого-небудь.

Наше село нараховує п'ятдесят одну хату (Ю. Яновський);

Партизанський загін Руднєва нараховував два десятки людей (М. Шеремет).

3. бухг. Записувати на чий-небудь рахунок.

На бухгалтері по штату Ці обов'язки лежать – Нараховувать зарплату Й на листи відповідать (Д. Білоус).

Значення в інших словниках

1. нараховувати — нарахо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нараховувати — Налічувати; (мати в собі, що) містити, складатися з чого; (платню) записувати на рахунок <�на конто>.  Словник синонімів Караванського
3. нараховувати — [нараховуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. нараховувати — -ую, -уєш, недок., нарахувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Рахуючи, визначати кількість кого-, чого-небудь. 2》 тільки недок. Мати в собі, у своєму складі яку-небудь кількість кого-, чого-небудь. 3》 бухг. Записувати на чий-небудь рахунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нараховувати — СКЛАДА́ТИСЯ з кого-чого (маючи в своєму складі кого-, що-небудь, становити щось, дорівнювати якійсь кількості тощо), НАЛІ́ЧУВАТИ кого, що, НАРАХО́ВУВАТИ кого, що, ОБ'Є́ДНУВАТИ кого, що. Надина бригада складалася переважно з дівчат (Д.  Словник синонімів української мови
6. нараховувати — НАРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь. Ходили нині до Кучук-Узеню.. Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою.  Словник української мови в 11 томах