нараменник
НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1.
Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (Головко, II, 1957, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нараменник — нараме́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нараменник — І нарамник див. омофор Словник церковно-обрядової термінології
- нараменник — -а, ч. Те саме, що наплічник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нараменник — НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1. Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (А. Головко); Князь обперезався мечем, узяв з рук єпископів саджені перлами нараменники (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах