1. Словник української мови в 11 томах

наральник

НАРА́ЛЬНИК, а, ч. Змінна частина робочого органа грунтообробних знарядь.

Сень трактора веде, наральники рихлять землю (Горд., Дівчина.., 1954, 145);

Поля свої анти обробляли плугом із залізним наральником, сіяли просо, ячмінь, пшеницю, коноплі (Літ. Укр., 21.1 1964, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наральник — нара́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наральник — -а, ч. Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наральник — НАРА́ЛЬНИК, а, ч. Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь. Сень трактора веде, наральники рихлять землю (К. Гордієнко); Під час розкопок на поселенні виявлено велику кількість кераміки, стріли, грузила, шиферні прясла, залізне тесало... Словник української мови у 20 томах
  4. наральник — Наральник, -ка м. Желѣзная часть рала, одѣвающаяся кописть, родъ сошника. Чуб. VII. 401. Словник української мови Грінченка