1. Словник української мови у 20 томах

нараменник

НАРАМЕ́ННИК, а, ч.

Те саме, що наплі́чник 1.

Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (А. Головко);

Князь обперезався мечем, узяв з рук єпископів саджені перлами нараменники (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нараменник — нараме́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нараменник — І нарамник див. омофор Словник церковно-обрядової термінології
  3. нараменник — -а, ч. Те саме, що наплічник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нараменник — НАРАМЕ́ННИК, а, ч. Те саме, що наплі́чник 1. Кінці стола сидів міліціонер у шинелі, в нараменниках і з шаблею при боці (Головко, II, 1957, 61). Словник української мови в 11 томах