наруби

НАРУБИ́, присл., діал.

Навиворіт.

Заходилася [Пригариха] знімати спідницю і лише тепер помітила, що одягла її похапцем наруби (І. Чендей);

* Образно. Отаке було і життя Жменякове – навиворіт: і сам жив наруби, й одяг свій так носив, не показуючи людям лицевого боку (М. Томчаній).

Значення в інших словниках

1. наруби — Навиворіт [II]  Словник з творів Івана Франка
2. наруби — присл., діал. Навиворіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наруби — на́руби навиворіт (ст): Як наруби щось вбереш вранці, це знак, що будуть тебе сварити(Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. наруби — НАРУБИ́, присл., діал. Навиворіт. *Образно. Отаке було і життя Жменякове — навиворіт: і сам жив наруби, й одяг свій так носив, не показуючи людям лицевого боку (Томч., Жменяки, 1964, 84).  Словник української мови в 11 томах
5. наруби — Наруби нар. Наизнанку, наизворотъ. Угор.  Словник української мови Грінченка