нарцис
НАРЦИ́С¹, а, ч.
1. Трав'яниста цибулинна рослина з лінійними листками та білими або жовтими запашними квітками.
На його клумбах першими в місті з'являлись нарциси і останніми зникали айстри (В. Собко);
Нарцис, який походить з Південної Європи, спочатку потрапив до Англії (з наук. літ.).
2. Квітка цієї рослини.
Копронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (І. Нечуй-Левицький);
Невже ж до вечора люди справді розкуповують всі оті відра нарцисів, фіалок, тюльпанів, конвалій, черемхи? (Ірина Вільде);
* У порівн. Які тонкі й тривожні брови, а щоки, як сумний нарцис... (В. Сосюра).
НАРЦИ́С², а, ч.
1. У давньогрецькій міфології – вродливий юнак, який, побачивши своє відображення у воді, закохався у нього і загинув, за що був перетворений богами у квітку.
2. перен. Самозакоханий юнак, що хизується своєю вродою.
– Пробачте, я щось не збагну, – наморщив лоба прапорщик, – до чого ви... – Ну... як би вам доступніше це пояснити... – протяг Тарас, усе ще десь сподіваючись, що омине його невдячна доля сказати в очі правду цьому самозакоханому Нарцису (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)