наріжний

НАРІ́ЖНИЙ, а, е.

1. Розміщений, розташований на розі.

Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами (З. Тулуб);

Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (О. Гончар);

В наріжному вікні дому біліла нерухома постать дівчини (П. Колесник);

// Який міститься, розташований у кутку чого-небудь.

У невеликій наріжній кімнатці замку, який здіймався серед озера, сиділо .. двоє мужів (Юліан Опільський).

2. перен., книжн. Надзвичайно важливий, істотний, основний.

– Ти завжди розплачуєшся, Остапе? – Це наріжний принцип мого існування, – сказав русявий, видобуваючи солідну асигнацію (А. Крижанівський);

Наріжний принцип наукової естетики (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. Наріжний — Нарі́жний прізвище  Орфографічний словник української мови
2. наріжний — (принцип) найважливіший, найосновніший, найістотніший.  Словник синонімів Караванського
3. наріжний — [нар’іжнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. наріжний — -а, -е. 1》 Розміщений, розташований на розі. || Який міститься, розташований у кутку чого-небудь. 2》 перен., книжн. Надзвичайно важливий, істотний, основний. Наріжний камінь чого — основа, найважливіша частина чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наріжний — нарі́жний ка́мінь чого, книжн. Основа, найсуттєвіша частина чого-небудь. Наріжним каменем дослідження сільськогосподарської науки є комплексна розробка шляхів підвищення родючості земель (З журналу); Постановка спектаклю ..  Фразеологічний словник української мови
6. наріжний — НАРІ́ЖНИЙ (про будівлю — розташований на розі вулиць, шляхів і т. ін.; про якусь частину будівлі: кімнату, стіну тощо — розташований на її розі), КУ́ТНІЙ. Нарешті Юлія й Данило спинилися в під'їзді великого наріжного будинку (Л.  Словник синонімів української мови
7. наріжний — Нарі́жний, -на, -не (від ріг)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. наріжний — НАРІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Розміщений, розташований на розі. Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 446); Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (Гончар, III.  Словник української мови в 11 томах
9. наріжний — Наріжний, -а, -е Угольный, краеугольный. Копай наріжню яму на слуп наріжний. Кіев. г. Хто положив наріжний камінь. К. Іов. 84.  Словник української мови Грінченка