Наріжний —
Нарі́жний прізвище
Орфографічний словник української мови
наріжний —
[нар’іжнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
наріжний —
-а, -е. 1》 Розміщений, розташований на розі. || Який міститься, розташований у кутку чого-небудь. 2》 перен., книжн. Надзвичайно важливий, істотний, основний. Наріжний камінь чого — основа, найважливіша частина чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наріжний —
НАРІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Розміщений, розташований на розі. Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами (З. Тулуб); Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (О.
Словник української мови у 20 томах
наріжний —
нарі́жний ка́мінь чого, книжн. Основа, найсуттєвіша частина чого-небудь. Наріжним каменем дослідження сільськогосподарської науки є комплексна розробка шляхів підвищення родючості земель (З журналу); Постановка спектаклю ..
Фразеологічний словник української мови
наріжний —
НАРІ́ЖНИЙ (про будівлю — розташований на розі вулиць, шляхів і т. ін.; про якусь частину будівлі: кімнату, стіну тощо — розташований на її розі), КУ́ТНІЙ. Нарешті Юлія й Данило спинилися в під'їзді великого наріжного будинку (Л.
Словник синонімів української мови
наріжний —
Нарі́жний, -на, -не (від ріг)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наріжний —
НАРІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Розміщений, розташований на розі. Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 446); Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (Гончар, III.
Словник української мови в 11 томах
наріжний —
Наріжний, -а, -е Угольный, краеугольный. Копай наріжню яму на слуп наріжний. Кіев. г. Хто положив наріжний камінь. К. Іов. 84.
Словник української мови Грінченка