нарізний
НАРІЗНИ́Й, а́, е́, спец.
1. Який має на своїй поверхні нарізи.
Хай токарний верстат у бригаді дівчат В новім ритмі шумить, Хай розмотує нить Із болванок стальних, Із болтів нарізних (Л. Забашта).
2. Який використовують для нарізування.
З основних машин, які використовувалися для механізації робіт у вугільних шахтах, були нарізні комбайни (з наук.-попул. літ.).
НА́РІЗНИЙ, а, е.
Окремий, поодинокий, не пов'язаний з іншими.
Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені, коли враз почув, що в юрмі починає притихати, а серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (М. Коцюбинський);
// Інший, не той самий.
Кожному упала нарізна дорога, – Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів);
Отож нарізними підемо ми шляхами, І тінь ненависті, що впала поміж нами, Хай упаде тепер на наших ворогів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)