насварити

НАСВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, док., кого, на кого і без дод., розм.

Те саме, що насвари́тися 1, 2.

– На щастя, мама вийшла була до города, а то би, певно, були насварили на мене, нащо беру такий великий кусень хліба (І. Франко);

Їй самій ударити дитину, насварити – можна, але не дай-бо, щоб хто інший (Ірина Вільде);

– Товаришеві Добрині можеш сказати, що захочеш, навіть його свмого можеш насварити у похміллі, але намісникові князя не те! (Юліан Опільський);

Дівчата з Катет зразу ж про щось схвильовано, таємниче зашепотіли. Катя навіть пальцем насварила – застерегла (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. насварити — насвари́ти: выбранить [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. насварити — насвари́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. насварити — -сварю, -свариш, док., перех. і неперех., кого, на кого і без додатка, розм. Те саме, що насваритися 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насварити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. насварити — НАСВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, док., перех. інеперех., кого, на кого і без додатка, розм. Те саме, що насвари́тися 1,2. — На щастя, мама вийшла була до города, а то би, певно, були насварили на мене, нащо беру такий великий кусень хліба (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. насварити — Насвари́ти, -рю́, -риш гл. Погрозить — словами или дѣйствіемъ. Я йому казав, щоб він не бунтувався у холодній, а він давай мене лаяти та ще й палицею насварив, піднявши її вгору. Новомоск. у. (Залюбовск.). Війт насварив на мене. Федьк.  Словник української мови Грінченка