насварити

насвари́ти

-сварю, -свариш, док., перех. і неперех., кого, на кого і без додатка, розм.

Те саме, що насваритися 1), 2).

Значення в інших словниках

1. насварити — насвари́ти: выбранить [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. насварити — насвари́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. насварити — НАСВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, док., кого, на кого і без дод., розм. Те саме, що насвари́тися 1, 2. – На щастя, мама вийшла була до города, а то би, певно, були насварили на мене, нащо беру такий великий кусень хліба (І.  Словник української мови у 20 томах
4. насварити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. насварити — НАСВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, док., перех. інеперех., кого, на кого і без додатка, розм. Те саме, що насвари́тися 1,2. — На щастя, мама вийшла була до города, а то би, певно, були насварили на мене, нащо беру такий великий кусень хліба (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. насварити — Насвари́ти, -рю́, -риш гл. Погрозить — словами или дѣйствіемъ. Я йому казав, щоб він не бунтувався у холодній, а він давай мене лаяти та ще й палицею насварив, піднявши її вгору. Новомоск. у. (Залюбовск.). Війт насварив на мене. Федьк.  Словник української мови Грінченка